Найдавніші метеорологічні спостереження, що проводилися на Тернопільщині відносяться до кінця 19 cтоліття. У 1881 році на Кременеччині відкрито метеорологічну станцію. В селі Біла Криниця спостереження за опадами розпочаті в 1894р., а спостереження по програмі П розряду – з 1895р. і велися з переривами до 1933р. В тому ж селі Управлінням Гідрометслужби УРСР 18 липня 1940р. були організовані метеорологічні спостереження, які після перерви відновлені 10.11.1946р. в північно-західній частині села, 6 км на північний схід від центру міста і безперервно ведуться по теперішній час. Станція називалась Біла Криниця. В 1961 р. її перенесено на 1,5 км на південь від попереднього місця, тобто ближче до міста, і стала називатись Кременець. В 1895р. встановлено витяжні ґрунтові термометри, в 1896р. – геліограф, в 1940р. – термограф і гігрограф (до 1949р.). До 1915р. психрометрична будка Вильда знаходилась на відкритій площадці, на штучному пагорбі. В 1950 р. встановлено опадомір Третьякова, в 1957р. – флюгер з тяжкою дошкою висотою 14 м. З 1962р. Вфл = 11,5 м, Вфт = 11,6 м. При переносі станції в 1961р. координати залишились попередні, змінилась тільки висота: до переносу (по червень 1961р.) висота по барометру була 228,9 м, після переносу – 260,2 м.
В 1930 році відкрито метеорологічну станцію Бережани, котра працювала з перервами. 11 лютого 1940р. Управлінням Гідрометеослужби УРСР знову поновлено роботу метеорологічної станції в м. Бережани в 3 км на північний захід від раніше існуючої польської станції. Перерви в роботі станції були з серпня 1941р. до лютого 1942р. і незначні в 1943-1944рр. Відновлена метеорологічна станція після війни 24 серпня 1944р. Назва станції не мінялась, з моменту організації вона працювала по програмі П розряду. В 1940р. висота метеорологічної площадки – 321 м. Встановлено наступне обладнання: чашечний барометр (Вб = 320,7 м), психрометрична будка, будка з самописцями, дощомір на висоті 2 м, плювіограф на висоті 2 м і флюгер з легкою дошкою на висоті 13,0 м. В 1944р. встановлено флюгер з легкою дошкою на висоті 11,5м. В 1948р. встановлено опадомір Третьякова, в 1957р. - флюгер з тяжкою дошкою на висоті 13,0 м. В 1963р. обидва флюгера перевстановлено на металічні мачти на висоту 11,0 м. Станція декілька разів переносилась, при цьому координати суттєво не мінялись. Останній раз станція перенесена 24 серпня 1944р. на південно-західну окраїну, де вона знаходиться по теперішній час.
В 1940 році Евневичу Г.П. було доручено очолити роботу по організації Гідрологічної станції Чортків. 22 травня 1940 року вона і була відкрита. Періоди роботи станції: 1940-1941рр., з 1944р. по нинішній час. Спостереження велися по програмі П розряду. Назва станції не змінювалась. В 1950р. встановлено опадомір Третьякова, в 1959р. – флюгер з тяжкою дошкою. В 1944р. станція відновлена в 1 км на захід від попереднього місця, висота станції не мінялась. 25 вересня 1964р. станція перенесена на 1,5 км на ЗПнЗ від останнього місця, висота станції по барометру до переносу була 265,8 м.
В 1940-у році засновано авіаметеорологічну станцію в Тернополі. У воєнні роки вона працювала з перервами. 28 травня 1947 року була відновлена авіаметеорологічна станція цивільна (АМСЦ) за рахунок переведення з Чорткова в Тернопіль авіаційної ескадрилії і о 19.00 год. основним авіаінспектором Писаренком розпочато цілодобові метеорологічні спостереження. Знаходилася станція у с. Великі Гаї. Службове приміщення на той час не було електрофіковане. Будинок був одноповерховий, цегляний в хорошому стані та належав аеропорту ГВФ («гражданського воздушного флота»). Працівники станції заповняли бюлетені для пілотів по формі АВ5, туди вписували маршрутні прогнози погоди, отримані від АМСЦ І-ІІ розрядів Київ, Чернівці, Львів, Вінниця. АМСЦ народне господарство на той час не обслуговувала. 13 квітня 1969 року метеоплощадка перенесена до новозбудованого аеропорту на Підволочиське шосе.
В 1947 році в самому Тернополі (за теперішньою адресою вул. Новий Світ, 17) була створена гідрометеостанція. Спостереження проводилися по 8 строках на добу. Першими працівниками були: начальник Шалапа Марія Іллінічна, спостерігачі – Агрискова Ніна Йосипівна, Агрисков Володимир Петрович. З 1948 року зарахована Комар Марія. На ВП (водному пості) Петрики один раз на добу (о 08.00 год.) вимірювався рівень води і температура. Ці дані спостерігач подавала на гідрометеостанцію.
01 квітня 1954 року створено Гідрометеорологічне бюро ІV розряду Тернопіль - почато гідрометеорологічне обслуговування народного господарства Тернопільської області. Бюро працювало за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 2 «Обласне управління сільського господарства». Першим начальником ГМБ був І старший технік, а згодом інженер сільського господарства, агроном по спеціальності Микитін Іван Васильович.
01 березня 1962 року гідрометеостанцію в м. Тернополі розформували, всі прилади передали в аеропорт. В приміщення гідрометеостанції перевели ГМБ. 01 вересня 1963 року в штат ГМБ Тернопіль ввели посаду техніка-агрометеоролога з постійним місцем роботи у м. Теребовля при виробничому колгоспно-радгоспному управлінні.
16 жовтня 1988 року ГМБ було перейменоване на Тернопільський обласний центр з гідрометеорології (Тернопільський ЦГМ), назва якого зберігається по теперішній час.
